Бездонна чаша помилок,
Та найвагоміші в минулім.
Спокута ніби кип'яток –
Вже по інерції ковток
Роблю у настрої понурім.
Та чи втамую спрагу цим
Незаперечно-сталим дійством?
Епізодичних спо́мок плин...
В повітрі відчуваю дим –
Хтось знову палить пріле листя.
А ніч карбує між зірок
Сакральний знак сердечним ритмом.
Бездонна чаша помилок...
Спокута ніби кип'яток...
І на екрані виснуть титри...
28.11.2025
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052321
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2025
автор: Олена Студникова