Ми у незворотному процесі
Спільного згасання почуттів.
Наша роль у цій банальній п'єсі –
Догорати й тліти мов свічки,
Що коптять в кутку на заднім плані
Бутафорій вдаваних фортець.
Ну а доля все шліфує грані
Наших зледенілих двох сердець.
А зима вже майже на порозі,
Тож не сподіваюсь на тепло.
День новий завертиться у прозі
Та поляже на холодне тло,
Де на першім плані грають тіні –
Вигадані ролі не для нас.
Та чи ми з тобою в тому винні,
Що вогонь чуттів вже майже згас...
28.11.2025
–––––––––––––––
Картинка з інтернету
–––––––––––––––
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052319
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2025
автор: Олена Студникова