Запроси мене, осене, в казку,
Де кохання живе і краса,
Де берізки п’ють сонячну ласку,
А над ними – святі небеса.
Подаруй мені, осене, диво,
Най скупається в літі душа,
Де з коханим за руки ходили
І не знали, як час поспішав.
Пригости мене, осене, чаєм,
Запашним-запашним-запашним,
Най зігріє теплом незвичайним,
Щоб жахіття забути війни.
Пильно глянула осінь ув очі;
«Розумію, голубко, твій страх.
Сон я бачила вчора пророчий:
Упаде скоро вражий «рейхстаг».
І зрадіють земля і природа,
Навіть сонце і небо святе,
Бо чекали цього всі народи,
Щастя в їхніх очах зацвіте».
19.11.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052316
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 28.11.2025
автор: Ганна Верес