Війни такої світ не знав


Війна  ніколи  не  бува  легкою,
Адже  страждають  люди,  десь  –  казна,
Та  точно  знаю,  що  війни  такої
Іще  ніколи  білий  світ  не  знав,
І  ворог  цей  давно  неадекватний,
Невипадково  й  ціллю  нас  обрав,
Кістками  нашими  звик  землю  засівати,
Хоча  назвавсь  цинічно  «старший  брат».

Санкт-Петербурх*,  І  Біломор**,  й  Печора,
ГУЛАГи,  Сандармохів***  не  один…
Ці  сторінки  історії  геть  чорні  –
Там  українці  вирвані  з  родин.
Чи  не  вони  із  вічності  будили
До  волі  нас  крізь  гомін  лихоліть,
Поки  дух  нації  й  надія  відродились,
Аби  радянську  зруйнувати  кліть?

Не  може  нам  пробачити  росія,
Що  Україна  –  не  рабиня  їй,
Що  інші  ми  й  вона  нам  –  не  Месія,
І  у  майбутнє  шлях  збудуєм  свій!
                                                                                   3.11.  2025.
*  –    початкова  назва  міста  від  1703  до  1720  року.При  Петрі  І  місто,  яке  пізніше  стане  Санкт-Петербургом,  називалося  Санкт-Пітербурх.  Цю  назву  було  засновано  16  (27)  травня  1703  року,  коли  Петро  І  заклав  фортецю  на  Заячому  острові.  Згодом  назва  поширилася  на  все  місто.
**  –  Біломорканал:  інженерний  тріумф  на  кістках.
2  серпня  1933  року  було  відкрито  Біломорсько-Балтійський  канал  —  символ  сталінських  репресій  і  каторжної  праці.  
В’язні  ГУЛАГу  за  рекордні  1  рік  і  9  місяців  вручну  збудували  227  км  каналу,  19  шлюзів  і  тисячі  споруд.  Без  техніки,  в  нелюдських  умовах  Півночі,  працювали  до  125  тис.  людей,  серед  них  —  українці,  як-от  Федір  Ернст,  Данило  Нарбут  і  Андрій  Ющенко,  батько  3-го  президента  України.
Керував  будівництвом  Нафталій  Френкель,  екс-кримінальник,  який  став  чекістом  і  отримав  орден  Леніна.  Його  принцип:  "Від  в’язня  треба  взяти  все  за  три  місяці".  Офіційно  загинуло  12  300  в’язнів,  неофіційно  —  до  86  000.
Кремль  "освятив"  проєкт,  відправивши  120  письменників,  включно  з  Горьким,  які  оспівували  "перековку"  зеків.

***  Сандармох  ¬–  таку  назву  дали  урочищу  на  півночі  російської  республіки  Карелія,  де  у  1997  році  знайшли  місця  масового  захоронення  страчених  НКВС  в’язнів  Соловецького  концтабору  –  СТОН  (Соловецкая  тюрьма  особого  назначения).                                                                                                                                                                          У  період  із  27  жовтня  по  4  листопада  1937  року  в  карельському  урочищі  Сандармох  НКВС  розстріляло  так  званий  перший  соловецький  етап  –  1111  людей.  Серед  них  добірні  представники  української  еліти:  науковці,  драматурги,  поети,  вчителі,  інженери.  


©    Ганна  Верес  Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052246
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2025
автор: Ганна Верес