Її ім'я не дасть заснути серед ночі,
Між ребер стисне холодом колючим...
Якого біса тільки її очі
Лишили в серці спогади болючі?
Собі не вірив, що таке буває,
Жив по інерції, як всі, робота - дім...
В бетонних стінах вітер лиш гуляє,
Кого любив - безглуздо відпустив.
І кожна ніч безмовна і жорстока,
Тягуча тиша, як туман густий.
Лиш губи вперто звуть її укотре...
Її нема... лишився тільки дим...
© Marmeladka Тетяна Андреєва
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052243
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 27.11.2025
автор: marmeladka