Наші погляди суміжні, але...
Ти - ще квітка, а мені - сто років...
І в очах обох чатує ніжність,
На заваді - кілометри кроків,
На заваді пів-життя від тіней,
Пів століття, або прірва часу...
Ми милуємося цим, осіннім...
І захоплює усе, й одразу...
Видихаємо одне повітря,
Споглядаємо на світ відверто...
Почуття - синхронні сателіти,
Відчуття - можливо, завтра вмерти,
Та любити з-поміж перепони,
Незважаючи на вік та розсуд...
У любові лиш одні закони -
Або поряд, або бити посуд...
Наші погляди ніким не зримі,
Ми - комахи у життя безладді,
Ми живемо лиш у павутині,
Куди самі покладем принаду.
Ми - творці, а також руйнування
Своїх ласощів, щодення, долі...
Ми - заручники свого кохання,
Але й власники своєї волі...
Наші погляди суміжні, але...
Ти - зростаєш, але я вже сивий...
І в очах обох чатує ніжність,
На заваді лиш життя безсиле...
На заваді все життя без тебе...
Пів століття, або прірва часу...
Ми милуємось осіннім небом...
І захоплює усе, й одразу...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052199
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2025
автор: Володимир Науменко