Вино, вино..., таке я чула десь,
Що треба пити так, щоб захмеліти,
А щоб перемогти, то треба бити
Загарбника й здобути славу й честь
Я п'ю і п'ю, та не п'янію щось
І ворог наді мною чорним птахом,
Душа десь між хоробрістю і страхом
Згубилася й замислилась всерйоз.
Вино..., вино..., крапки, крапки , крапки..
Що можу я, дрібниця несуттєва,
Чи впасти, чи летіти, ось дилема
Думки роздерли серце на шматки...
А раптом зараз ми здамось усі?
Але у всіх нас є що захищати...
Тож мають сенси чистити гармати
Й тримати честь і славу у руці.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052192
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2025
автор: Вєтка Миловець