Осипаються жовті листочки, це явне вмирання
Поступове у кронах, не тішить вже промінь з Небес
Під ногами похмуре шемріння звучить на прощання,
Відлітає в небесну блакить мелодійний процес.
І можливо не скоро затягнеться маревом Небо,
Але бачу очами, що Осінь вступила в права.
Пролетіло червонеє Літо сховалось за степом,
Відгуляло в серцях, від зневіри болить голова...
Золотава пора наяву за законом природи
Прикрашає всі крони віщуючи швидкий кінець.
Але поки ще вересень-красень по вулицях бродить,
Одягає деревам на крони осінній вінець.
25.11.2025 за мотивами 19.09.2014
Фото автора - Вересень
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052176
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина