Співає осінь реквієм коханню
У квітах поминального вінка.
Землі торкнувся мертвий лист останній -
Його підняти тягнеться рука.
Логічно: після зустрічі - прощання,
Очікування ввечері дзвінка.
Недобрий сумнів, згубні порівняння,
Минулого мелодія п'янка.
Ну ось і все. А як було красиво!
В журливій безперервності дощів
Писали ми роман легким курсивом...
Надію теплу холод розтрощив.
Попереду маячить перспектива
Чужих облич, однакових плащів...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052130
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2025
автор: Артур Дмитрович Курдіновський