Нехай розвіється, весь туман,
Хоч ранок сонний при долині,
Не втрачу віри і сподівань,
Радію кожній цій хвилині.
Коли у хащиках лісових,
Опале листя не шурхоче,
Але в забарвленнях золотих,
Частку себе лишає осінь.
Насолодитись хочу дійством,
Немов від сонця прийму тепло,
В уяві тихим падолистом,
Не втратить мрію допомогло.
Тумани сірі - душі млісно,
Як настрій осені буває,
І від журби сердечку тісно,
Частіш, як бубон вибиває.
А на поляні туман білий,
По ньому сонячне проміння,
Я ніби бачу йде мій милий,
Та чи це правда чи ведіння?
Так кожна з нас, як і вся листва,
Щоразу спокою бажає,
Най в небуття відійде війна,
Кохана любого стрічає!
Нехай розвіються тумани…
Щоб поєдналися дві долі.
21.11.25р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052122
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2025
автор: Ніна Незламна