Мені, будь ласка, не морочте
один Ви голову момент:
пождіть, нехай поет настрочить
нерукотворний монумент.
Я ж не для себе тут стараюсь,
ошибки роблю раз у раз -
щоб Вас увічнити, мій раю,
у цей непідходящий час.
Січас я, дєвушка, затисну
в обійми пристрасні оп’ять,
що з Вас сльоза щаслива бризне -
стишок дозвольте дописать.
[b]Посилка.[/b]
Я вже кінчаю вдохновенно
і знову з Вами, де і був.
Не треба дутись на Семена,
неначе Проню він забув.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052102
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 25.11.2025
автор: anesstezia