Я крізь осінь іду,
Ну, а осінь - крізь мене.
Я кохання шукаю,
А осінь - тугу.
І туга знову тут,
А кохання, напевно,
Десь в таємному краї,
Що між мап не знайду.
Щось туманять тумани
Та завішує листя,
Що метеликів зграєй
Яскраво летить.
Може, тими шляхами
Я б достатись спромігся
До кохання, що сяє,
Десь там - мерехтить.
Та дороги розмиті-розбиті дощами.
Та всі знаки - не знаки, лише - міражі.
І ця осінь стіною стоїть поміж нами.
І ця осінь, мов прірва між нами лежить.
Але я все іду. По коліно в багнюці.
Але я все іду. Навмання. Без табу.
Наче потяги - вітри на мене несуться,
Та крізь осінь, крізь них - я до тебе іду.
24 листопада, 2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052060
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2025
автор: Андрей Кривцун