НЕМАЄ СПОЧИНУ
Моєму таланту немає спочину,
Я лину думками, все лину і лину,
Думки́, наче бджоли, літають, рояться,
В красиве суцвіття всі хочуть зібраться.
Одна за одною, мов стрі́чки лягають,
То зле́гка танцюють, то десь – і літають,
Заходять вони у якісь лабіринти,
А там розквітають, немов гіацинти*.
Заходять вони у невідані далі,
А звідти несуться чимдалі й чимдалі,
Неначе пір’їни здіймаються в небо,
Напевно у цьо́му у них є потреба.
Сную́ть між собою вони павутину,
Плетуться, неначе той хміль біля тину,
Лягають вони, мов зелений барвінок,
І кожна із них має свій лиш відтінок.
Не мають спочинку вони й серед ночі,
Буває – плетуться, немов поторочі,
А часто буває – одразу й співають,
Мов квіти у ко́си, слова всі вплітають.
Моєму таланту спочину немає,
В глиби́ни думками кудись поринає,
Та Богу я вдячна, що є дар творити,
Його, як дитя, буду пестить й ростити.
30.03.2021 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2021
ГІАЦИНТ* - декоративна цибулинна рослина з пахучими квітами.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052041
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР