Все відболить...І слова не зроню.
Вже від образ нізащо не заплачу.
Любов сліпа, та я все явно бачу,
І на ромашці вже не ворожу,
На згарищі душі ставлю межу.
Жар догорів — лиш тліє тінь вогню,
Мов канули в літа щасливі миті,
Де ми були наївні та відкриті.
Гірку за мрію сплачено платню —
Тепер від тебе серце бороню.
В нетрях думок минуле защемить,
Озвуться рими невимовним сумом.
Та вже пронизливим не вдарить струмом,
І полум'ям образ не спопелить.
З багряним листям осінь відболить.
Міцними стануть нерви, мов граніт,
І зболена душа покине мушлю.
Новою підфарбую очі тушшю...
«Привіт тобі, мій неповторний світ!»
Хай від кохання тане скреслий лід.
Хай оживає знову дивна мить.
Звучать акорди тихі, незрадливі,
Де двоє поряд, де вони щасливі,
А навкруги — небес світла блакить
Й минуле більше рани не ятрить.
Все відболить...
© Тетяна Купрій, 2025.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052037
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.11.2025
автор: Тетяна Купрій - Кримчук