Зникне хай умить все зло,
Щоб його на цім
Світі й сліду не було,
А нехай на нім
Лиш добро, також любов
У своїй красі
Всій панують знов і знов!
Хай несуть усі
Їх у серці та душі,
З ними хай живуть
Так, немов товариші,
Друзі, доки путь
Життьовая до кінця
Не дійде умить
Їхня! В душі та серця
Неповторну мить
Кожну власного життя
Хай, немов зерно,
Сіють їх, та до пуття,
Щоб зросло воно,
Щоб із нього проросли
Й інші почуття
Світлі та усі жили
З ними все життя,
Бо для цього нам у мить
Першую й дано,
Хай і промине умить
Назавжди воно,
Бо життя одне лишень
В кожного із нас.
Як мине останній день,
Іншого вже час
Нам не дасть, хай як би ми
Не хотіли вкрай,
Бо прийшли всі ми людьми
У земний цей край.
Євген Ковальчук, 17. 11. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052030
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2025
автор: Євген Ковальчук