[youtube]https://www.youtube.com/watch?v=DZPyse6kkhI
[/youtube]
Зітхає осінь раз - у- раз,
Думки спокою не дають.
За все вирішує в нас час,
І часто мрії всі псують.
Осінній сум, мубуть,найкращий.
Згадаєм втрачені ті дні.
Хіба забудем їх? Нізащо!
Тоді не знали їм ціни.
Ішли повільно: нога в ногу,
В думках, що буде так завжди.
Та щезла десь протоптана дорога,
Де ж зникли всі твої сліди?
Чи час підставив нам підніжку,
Хотів провірить почуття?
Засипав золотом доріжку,
Що привела до забуття.
Старався вітер все розвіять,
Вдихнуть осіннього тепла.
Його зусилля чи оцінять?
Доріжка терном поросла.
Чом не роздмухав, вітре, ватру,
Боявся крила підпалить?
Чи мало хисту було майстру,
Хотів усе це спопелить?
Думок летить вже ціла зграя,
Пора додому відпочить.
Край неба тихо догорає,
Минуле десь втекло за мить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1052007
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.11.2025
автор: Cнежана