Тріщить по швах совєцький голем.
Систему плющить не на жарт!
Я став маленьким Чорноволом
для тих, хто знав і вірив в Гард.
Двигтять совєцькі стелі, стіни,
кріпацькі кришаться мости!
Левко Лук'яненко покійний
на небесах сльозу пустив.
Не про регалії та славу
словами стелиться мій вірш:
про те, як Гард ми знову склали
зі сподівань людських і вір.
З життів полеглих побратимів,
що склали голови в бою,
що захищали Гард живими
і честь не зрадили свою.
"О, боже! Ґард! Какоє ґорє!" –
забули "вату" запитать!
Біжить топитись в Чорне море
місцевий "модний" депутат.
Земля з-під ніг ждунів уральських
біжить світ за очі!.. Авжеж:
коли в штани як слід усравсь ти,
то вже нікуди не втечеш.
Арьот юрба пенсіонерів
(аж стихла "мать сыра земля").
Аруть нащадки піонерів,
"што всьо пастроілі с нуля".
Прокльони сипляться і мати,
в очах яріє кровна "мєсть".
Бо не вдається пацаватим
уже "аставіть фсьо, как єсть".
Стара посипалась картинка.
Рідненький Южик відстогнав.
Пішов на дно, мов Атлантида,
в свою глибоку, теплу Нав.
У Лету канув... Гарду ж – бути!
Бо лохторат ваш проколовсь,
де патріот "пєрєобутий"
хова насподі триколор.
Останній зойк обрушив голем
на степ, на Гард, на Буг і... впав.
Ваш "Пі-ськ"*, він виявився голим.
Ми ж надихались Чорноволом.
Тож славтесь, Гард і В'ячеслав!
© Сашко Обрій.
* Пі-ськ – скорочено від "Південноукраїнськ".
23.02.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051958
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2025
автор: Олександр Обрій