- Хочу щось намалювати. – мовив батьку син.
Аркуш чистий, та великий в татка попросив.
- Можеш сонечко чи хмарку. Ось тобі листок.
- Я корову намалюю. – враз надумав той.
Олівці шукав довгенько, думав щось своє.
І прибіг до батька знову, бо питання є.
- А корова із травою? – враз пита малюк.
- Ну, звичайно. І травичку, звісно, намалюй.
Батько глянув на малюнок, здивувався так:
Ні трави, ані корови. Чистий лиш листок.
- Я не бачу тут нічого. Де травичка, луг?
- А траву корова з’їла. – роз’яснив малюк.
- Поясни, а де ж корова, хлопче, та сама?
- Ну, а що їй тут робити, як трави нема.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051949
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2025
автор: НАСИПАНИЙ ВІКТОР