Немає світла...не біда
До цього ми вже трохи звичні.
Це нас спасає так орда,
Псує добробут істерично.
Напав на нас той злий сусід,
Що заздрить дуже Україні.
Бо ми із поглядом вперед
Жили завжди і навіть нині.
Виходить техніка в поля
Де ворог міни залишає.
І родить хліб у нас земля.
Бо українець справи знає.
Та дуже жалко тих людей,
Що гинуть так, від рук сволоти.
Від їхніх тих дурних ідей,
Що принесли до нас з болота.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051927
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 22.11.2025
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук