Спиніться, сни, спиніться серед ночі...
Хай змиє вас ковток води.
Зотлійте, дні війни, щоби не гасли очі
У незмінній формі однини.
Листи без відповіді. Тиша.
Довкола ж гамір, сміх, гутірка...
На вустах у багатьох застигла
Форма кличного відмінка:
"Хлопці, ви живі, ви вийшли?"
Розтане темрява в світанкових відтінках,
Загра крайнебо різноманіттям барв.
Заплющ повіки, щоби згадати коси жінки,
В яких колись давно ти засинав.
Подумки дрімай між афинів Фіїнки,
З Довбушем гармату заряджай...
Лиш дай на мить почути,
Як у кличному відмінку
Звучить твій позивний, твоє ім'я.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051872
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 21.11.2025
автор: Марина Цуркан