хати пустіють без стріх

Краще  я  втрачу  тебе,  ніж  себе.
Я  -  одиниця  рахунку.  
Небо  зсувається,  синьо-бліде,
Стерте  від  плям  поцілунку,
Що  радше  даність,  ніж  спраглий  момент
Вранішніх  передчуттів.  
Ліплячи  з  горя  новий  монумент
Викинув  тисячі  слів,
Бо  не  влізали  у  вікна  спокут,
Вибачень,  прощень,  образ.
Шию  здавив  мною  ж  зрощений  спрут,
Голем  проковтнутих  фраз...
Краще  я  втрачу,  людино,  тебе,
Краще  я  втрачу  всіх  вас...
Тільки  б  залишити  крихту  себе,
Краплю,  молекулу  нас...
Краще  я  втрачу  тебе,  ніж  себе.
Вже  навтрачався  за  всіх.
Я  -  сиві  зорі,  Я  -  світло  моє...
Хати  пустіють  без  стріх...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051837
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2025
автор: Аарон Краст