Чверть століття життя... Доле-доле моя,
Новояворівськ мій неоспіваний.
Біле місто моє, та чарівність твоя
В снах моїх, наяву ти омріяний.
Місто хіміків в пам'яті досі моїй
І берізки такі закосичені...
Там, де край яворів і дорога на Львів -
Новояворівськ місто нове́, возвеличене.
Той сосновий нектар, п' янкі пахощі трав,
У смереках струнких прихорошений.
Ми щасливі були, Новояворівськ знав
Кожен з нас був у нього закоханий.
На цій Божій землі ми були молоді...
Швидко й плинно все мчить в небуття.
Світло й сонячно разом було нам тоді,
Біле місто - прочитана книга життя.
Час рікою пливе тільки ти у думках,
Той сосновий нектар заворожений.
В праці з дітьми - таким залишився у снах:
Молодий, чарівний, прихорошений.
Чверть століття життя... Пам'ять й шана моя,
Новояворівськ мій вже оспіваний.
Біле місто моє, та чарівність твоя...
Ти, як птах, білий, гордий, окрилений.
Примітка : на місці старого сосновного бору в 60-ті роки
минулого століття на Львівщині розпочали будівництво міста
Новояворівськ. Будинки будували висотні й тільки з
білої цегли. Тому використала такі порівняння : біле місто,
білий птах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051832
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2025
автор: Галина Лябук