Гучно в скроні бухав, бухав,
відганяючи злих духів,
закликаючи "Обухів",
обісратись грізний страх!
Втім, обухівська структура
для тонких натур – тортура,
цей папір – для товстошкурих,
для жорстких мужицьких срак.
Багатьом в нагоді стане,
заживляє хворим рани,
пострадянський, грубий, сральний.
Лиш його завжди я брав,
на завод йдучи й на цвинтар.
Вдвічі важчий (на хвилинку!)
за тендітну "Кохавинку".
Майже 200 грам добра!
Сорок літ з папером разом –
якість, витримана часом!
Багатьох схопив маразм
із перших користувачів.
Та коли чітка потреба –
много розуму не треба,
не судоку це й не ребус:
відмотав, підтерсь, – в архів.
Він покращує реальність,
в чистоті тримає анус,
я без нього не зостанусь,
бо "Обухів" – це любов!
На усе життя і більше
(бо й в труні із ним тепліше!).
Лісом, пращурами дише,
повертає до основ.
Із самих азів, і буків
він несе палітру звуків.
Хай живе рулон "Обухів"
у легендах і піснях!
Знають це дорослі й діти,
що не варто довго бздіти,
лиш його відкрийся світу,
в туалет торуй з ним шлях!
Тріумфує чистий анус!
Я папірні низько кланявсь.
І рулонами свій "Ланос"
навантажив до країв!
Ти ще той пустун, "Обухів" –
вщент фантазію розбурхав!
Ну а ще тебе, братухо,
в ковбасі весь рід мій їв...
© Сашко Обрій.
18.02.24
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051818
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2025
автор: Олександр Обрій