Легко дихати, 1979 рік
(Як це виглядає?)
Я Закон сказав, ви його зрозумієте поверхово, загальноприйнято,
ви не зрозумієте ( даю тільки знання ) справжнього мене, бо не знаєте.
Є один загальний Закон розвитку всього (він має часткові прояви
в західних філософії, поезії, мистецтві, архітектурі, мовознавстві —
культурі і всесвіті): будь-яка з людського суспільства рухома сутність,
що завжди має центр і різні рівні периферії, котрі перебувають між собою
в перервно-неперервному звязку-рухові — взаємоформуванні, вся ця єдність
існує в безперервно-перервному перетворенні єдиного субстрата , поля взаємодії,
із рівня на рівень, що прагне «заглянути всередину себе самого», й цей становлення-політ на ходу, коли з одного рівня організації запускається ще один, вищий, з того — ще вищий в сходженні і в мірі організованості— і все разом тому тільки можливе так, і тому
існує, має можливість взаєморозуміння, та ще не можливе інше, передчасне, розуміння
складених і зчеплених частковостей в єдності...
щО є сам динамічний процес розуміння за своєю конкретною природою на всіх рівнях природи всесвіту.
Ви ще і не знаєте, що є я живий, — і не співнесете зі мною рівня, поля організації.
А розуміння на рівні живого, й на діапазоні хвиль розумової (і надрозумової!) роботи —це є енергоінформаційний резонанс, коротка гармонія поля мислеобразів і художніх образів (стосовно моєї особистості — поетичних), далі взагалі нічого не зрозумієте, здогадаєтесь чому: слід мати задіяною всю цільність розуму і серця, в творчості ж люди володіють частиною — і то не в серці... а монахи в серці й теж частиною логічною чи образною... а цільність в серці з Богом (і майже ніколи з Христовим генієм) рідкісно у тисячоліттях... ось і кажу правду, і нікого не загашую: за велику роботу Бог дарував природний геній дуже і дуже багатьом...
Гармонія на одній довжині хвилі (частоті) і відбувається тоді, коли в того, хто сприймає,
вже є частина напрацьована раніше в духовному плані... ( трапляється удача співзвучності,
далі взаєморозуміння, любов тобто резонанс, обов’язково живий —
енергоінформаційний... бадьоріться й надійтесь тільки на Бог-Слово, дехто сказав:
«слово промовляє, а живий Дух відповідає», і дехто все ж сказав, що «Дух і молиться за нас...», творчодерзновенних, і силу дає нам сягнути перемоги. Дяка Ісусу Христу. -І.Ш., додав 18.11.2025, в цих дужках).
Бо крім цього є чуттєвий енергоіформаційний резонанс зі своїми сутностями-даними,
що вищих «випадках» (так?) випереджають рівень розумовий. Люди « з неогубленим душевним контуром» гармонізують і ці процеси в собі і навкруг себе «поляризують» творче коло, ніби намагнічують людей на вище душевне — собою.
Про них говорять так: підвищують інтуїцію (прямі правдиві знання), створюють атмосферу мистецтва, науки чи інших змістоформ й формотяг (на глибині — смирення, від Духа) спільної надсвідомості; про них кажуть: «біля них легко дихати», так це є відчутно на собі. Розв’язують своєю присутністю.
Це є єдиним справжнім показником... центральності людини (а звичайне лідерство — воно і є звичайне...) висоти її генерації випромінювань і взаємодії з Богом і всесвітом.
Це є єдиним вказівником... світло душі і мозку (в серці розум, бо Бог вкладає думки в серце) і ясність людини. А не те, що вона повторює застаріле. Дух, що йде від людини,
атмосфера від неї — це справжнє, тільки на це дивитись і відчувати.
Якщо відчули, що стало легше — значить — ви на вірному шляху. Природа тільки так дає підтвердження правильності руху — через дух людини і мозок (насправді — серце-ум) енергоінформаційними резонансами. Або — нерезонансами, тоді важко, — говорить інтуїція розвиненим... «не йди туди».
Людина — це існування психіки, розумової і чуттєвої її складових. Для взаємопроникнення і взаємосходження необхідні резонанси на обох: і розуміння, і чуття.
На найвищих рівнях самоорганізації — яснобачення і інтуїція, все з о в с і м і н ш е,
тобто інший спосіб існування, життя. Рензонанси взаєморозумінь і взаємочуття можливі тільки на близьких рівнях.
За рівнем формувань думок і послідовністю їх розташувань впізнають близьких.
Резонанси чуттєві — це резонанси енергоінформаційних сфер людини, крім мозку (крім надсвідомості з притягненою свідомістю). Долання протилежностей і настання гармонії —
це вирішується на надвисоких рівнях організації...(з поміччю Божою!)
Люди ідуть сукупностями на різних рівнях. Резонансне розуміння нижчими більш високих
відбувається тоді, коли вища творчість людини зуміє повести й підняти до рівня ясності свого енергополя, своїх мисленних і художніх образів людей, що в пошуку ходу внутрішього.
Нижча система організації не може взнати і описати більш вищу без короткочасних поступових піднімань в резонансах взаємодії: в них нижча «їсть» вищу і стає поступово вищою.
Поступовість самовдосконалення людини обов’язкова, згідно рівнів, щоб не зламалася психіка (від ще нездатності вмістити, «понести», співнести, зміст — со-держаніє).
Я говорю тільки знання безвідносно сьогоднішньої інерційної мУки всіх в Радянському Союзі і поза ним... (це 1979 рік!..- І.Ш., 2025 р.)
Чому розвинені жінки і дівчата найбільш ображаються... коли? Що найприкріше внати й зрозуміти для розвиненої жінки чи дівчини?
1.Що таке розуміння?
Ось відчувайте всіма випущеними вушками й на самій глибині ловіть...
Я живий... а пішов нетуди весь світ...
Різниця між писаною прозою і живим... що вам припаде?
1а. Критерієм є — якщо стає легше...
2. Після мене не будуть читати один одному з папірців, ніколи... скажуть: Шевчук І. живий давно сказав про оцю (Таємницю), а вони й шукають — з папірців...
А дія ж слова — і на присутніх, і на того, хто говорить...
Папір і т. п.— неживе... механічне, не енергоінформаційне (вловили розділ на мертве і живе: на любов і нелюбов?)
2а. В чому людяність?
Бути живою людиною — вільною! Для всіх.
Найприкріше для поета-містика: це коли учні не гідні його.
Те. Що в усьому світі читають з папірців. Значить. Що в усьому світі не було жодної людини. При котрій це втратило б зміст, стало смішним...
3. Діапазони хвиль (частот). Активація мозку.
Резонанси ті і ті. Бокові (в Богові) несподівані проникнення за ходом.
А при читанні — суцільний механічний гіпноз всіх, після чого вже депрограмувати
колективне поле важко. Такий результат.
4. А саме прОбування готовності присутніх понести вище поле ... слід подумки сказати,
і якщо вертається назад, відскочивши ніби горох від стінки... отже, не готові. Нема смислу й говорити. Треба ще готувати, підвищувати течію.
Я маю знання: скільки не буде того, справжнього живого розуміння багатьма
мого досягнутого на підйом поля... Знаю періоди спільної активації і з цього буду давати поетичні твори і знання, отже, здорової природи людини...
говорю для того, щоб знали безвідносно всіх найближчих подій, що я буду вести, але найближчих небагатьох, а вони готуватимуть інших; я ніколи не піду проти природи (бо в природі, але й над природою... Бог), не опускатимусь.
Піднімання організацій інших письмом і духовними (в поезіях) слідами необхідне. Але не те, що духом живим безпосередньо.
Ті, що читали вам, не знали, що невірно читати наперед записане, — ви зрозуміли чому.
Вірно не читати з паперу заготовлене наперед, а вживу все бачити і пам’ятати, і добитися
побаченості цілого, з народжуваності його.
Вірно говорити словами, що за ходом народжуються мов виходять з живого, з нежданої натхненності-указки ... і
входять в усе більш оживаюче, й вони визначаються спільними душами-полями присутніх, з їх енергоінформаціями, далі вони впливають на присутніх і того, хто говорить, ініціює.
Правильно, знаючи, відчувати щО, колИ. комУ казати. Правильно давати вперед хід душам, а не їх інструментам, — оголеним, відстороненим, обманюючим мізкам. Єресь: частини видають себе за ціле...
Не давати стягувати богонатхненного себе в тьму логіки! А піднімати організації розгублених людей.
Того, що не зрозуміють, не говоріть, спробуйте думкою перевіряти на ходу, а що не готові сприйняти — не мовте. Готуйте ще, чуйте ведення...
Люди своєю присутністю, своїм полем, дають можливість сказати тільки те, до чого
тільки-що зросли в атмосфері, не більше того; вищого сказати людям не підготовленим —
не вірно. Люди зв’язують присутністю і полем, або розв’язують: і дух, і знання...
На кожному рівні ( твір тільки й визначається рівнем) і пізнання свого рівня, й відповідна поведінка-ведення. Містик і поет залишає собі спонтанність й несподіваність всього ходу.
Він і з натхнення правдиво напише. Що в природі і над природою: Творець і співтворець...
Творець поведе сам і за собою поведе. Куди покличе-вкаже Дух і природа.
Поет — центр, який приймає хвилі всіх людей і природи, він перетворить їх в усепроникний дух, а дух
закрутить в сяючу світлом відповідну форму — поле дасть силу...
в свободу, таємне бачення внутрішнього світу і зовнішнього ходу, в прояв назовні. Знаряддєвість проникнень у найвищу творчість: свобідна спільна творчість, її чекали всі.
Телебачення огрубить вищий дар та не зв’яже присутністю своєю сильного.
Його можна взяти один раз, щоб вказати тим декільком, котрі зрозуміють — до кого їм іти.
Для всіх ТБ — це без органічного єднання суміш і синхронізація інерційних виливань різних психік... Можливе горе.
Налагоджувати на своє (з Духом) поле непідготовлених людей — невірно, невірно відкривати людям поле і дар: люди не мають знань духу, вони розслаблені й розгублено-розібрані: хворіють психічною водянкою всеприйняття мілкого, взяті пандемією низького духу, земнощів, що називають «бездуховністю»...
Невірні — закликикласифікувати людей і описати як інвентар, сьогодні людей ще нема, «сущих».
Сьогодні жодна людина не знає що значить поєднати в собі художність інтуїції, логіку мозку та надрозвиток першої сигнальної системи, «сенс вищий».
Невірно говорити, що можна зійти з розуму, бо це нікому й не загрожує: ніхто, крім одиниць, в цілість й не входив. Ще ніхто не знає ясно, що люди перебувають під непідконтрольним гіпнозом-сном... і не вміють вийти, захиститися від цієї пандемії, ні
про що не здогадуються, не знають, що це найбільша загроза, невидима, — неусвідомлена.
Ще нема людей не загіпнотизовано-сонних (крім ченців?), бо я не зібрав психіку кожного,
а кого зберу докупи — тому зайвого й не потрібно.
Два шляхи саморегулювання природи: саморегулювання шляхом сягання своїх геніїв, вчасне переродження у вище, або саморегулювання шляхом винищення один одного
темними народами (війна).
Я говорю, що даю знання природ людини, а для цього маю серед мільйонів розслаблених розвіяних зібрати в цільність психіки декількох. Подивлюся за реакцією грунту, і якщо
передчасно є, не стану давати нічого.
Я говорю їм: вимкніть ящики-ТБ, переваріть (!!), зосередьтесь, не впускайте нижчого знання , світські знання зв’язують (!!). Кожен чистий слід як слід маю дію на обдарованого, саму можливість тяги душі до центроутворень, невідомих вам.
Забудьте все, що сказав: це тільки підготовка до вищого.
Поет з великою від народження душею знає з самого початку свою долю, для чого він присланий, свою силу.
Поет знає однобокість і несповненість кожного життєвого становища, знає хворобу загіпнотизованих людей і знає вище призначення людей...
Художній поет відчуває закономірність усього ходу речей.
Весна, літо 1979 року, Київ.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051812
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович