ТЕРОР І ТИША
Сягнув потвора Заходу країни,
Тернопіль під прицілом був у них,
З будинка залишилися руїни,
Наза́вжди голос в багатьох вже стих.
То скільки світ ще буде так мовчати?
Невже не бачить, що це все терор?
Продовжують єхидно співчувати
За всі діяння від орди-потвор.
Та нам не треба їхні співчування!
І нам не треба бесіда пуста!
Ще скільки буде вбивче гаратання?
Ще скільки нам нест́и цього́ хреста?
Ми не просили співчуття й поради,
Ми не чекали бесіду пусту,
Ми – нація, що не зродилась з зради
І не тягла до себе темноту.
Ми – ті, хто крізь вогонь іде до світла,
Хто з попелу зростає, мов зерно,
Нам кожна хата – це святиня мила,
А кожен біль, як вічне знамено́.
Нехай же світ прокинеться від дріму,
Нехай побачить правду без прикрас,
Ми стоїмо усі не для режиму,
А й щоб життя не згасло серед нас!
І будь то Захід нашої країни,
Чи Київ, що в ординців, як більмо,
Не знищить ворог нас і солов’їну,
Хоч він вбивати взявся вже давно.
А світу не болить землиця наша,
І жодне з міст для них то є – ніщо,
Хоч горем переповнена в нас чаша,
Та бесіда вся їхня ні про що.
20.11.2025 р.
©Королева Гір Клавдія Дмитрів,2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051799
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2025
автор: КОРОЛЕВА ГІР