Підкрадаючись, стука зима,
Розпуска свої білі коси.
Зачаровує знов вона —
На траві лежать білі роси.
Я дивлюсь на красу краси,
І безслідно пірнаю в себе.
Що було в ту зиму, коли
Десь зустрілись очима ми.
Та зима зігрівала все,
Розкривала бажання хтиві,
Зачаровувала мене,
Руйнувала портрети вірні.
І лишився у нас тільки спомин,
Закарбований у душі,
Затаврований, заборонний,
Не прожитий, не пройдений.
На траві лежать білі роси,
У душі завиває сум.
День за днем ми втрачаєм роки,
Споминаючи зиму ту…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051792
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2025
автор: Іріні Ельпіда