МИ ПРИРЕЧЕНІ НА РОЗЛУКУ
У твоїх очах цвіте блакитна весна
А в моїх очах - cіра кароока осінь.
Я, як лебідь - один, Ти - лебідка одна,-
Душа, як птах злітає в небо просинь.
Ми приречені на розлуку з тобою,
Щоб наші серця вилили море сліз ,
Ти приходиш у безсонні сни - весною,-
Я бачу тебе - твій милий образ скрізь.
Одцвіла весна, і відгриміли грози,
Сідає сонце на захід ,не на схід.
На троянду впав перший сніг і морози...
Квіт почуття - окутав кристальний лід.
Я залишусь у твоїм куточку душі,
розчинюсь в імлі у сивім тумані.
Упаду сльозою - у осіннім дощі,-
І зійду райдугою на світанні.
Падає, падає дощ змиває сліди ,
І не повернути час назад, нажаль .
Вже забіліли наші вишневі сади,
в Душі - ностальгія , осіння печаль.
Поміж нами довжелезна відстань - милі,
Під дощами згорів полум'ям наш рай.
Ще вчора ми у парі йшли щасливі,
Життя здавалось золоте, як Дунай.
М ЧАЙКІВЧАНКА
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 20.11.2025
автор: Чайківчанка