Уявити світ прийдешній спробуйте.
Зовсім трішки ще часу мине –
все за нас робити будуть роботи.
Потім ще згадаєте мене.
Цілу вічність можна продивитися
на вогонь, на воду і на те,
як працюють роботи, що витиснуть
нас з робіт чи рабство з нас пусте...
Ера технологій не спиняється
і лише нарощує свій лет.
Пристібайте ременями яйця:
за штурвалом – штучний інтелект!
Скільки тут не самовдосконалюйся,
скільки на роботах не потій –
фалосом прочистить нам аннали всі
всемогутній чатик GPT.
І нічого з цим уже не зробите.
Як не маєм впливу – нащо стрес?
ШІ – так ШІ. Що ж... Роботи так роботи!
На житті не варто ставить хрест.
Варто з оптимізмом подивитися
під кутом інакшим на життя.
Варто в те, що маєм нині, влитися,
як нема в минуле вороття.
Нащо так роботами ся гробите?
Сум жере, зневіра? – Не біда! –
Помилуйтесь, як працюють роботи,
як горить вогонь й тече вода.
© Сашко Обрій.
14.02.2024
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051756
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 19.11.2025
автор: Олександр Обрій