Бачить небо — ти втомилась
У безодні схожих днів.
Щастя мить тобі наснилась,
І ти хочеш більше снів.
Ти шукаєш в них утіху
Без лукавства і вини —
Щоб не знати більше лиха,
Щоб не чути більш війни.
Ти пробач себе за втому,
Коли втрачений маршрут;
Те, що може несвідомо
Заганяєш себе в кут.
Спокій — це нова потреба
(Скинути б тривог тягар).
Твоє серце бачить небо,
І воно — чистіше хмар.
18.11.2025
© Валерія Кропівна
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051713
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2025
автор: Валерія Кропівна