Ось постарів і стало холодно.
Так тихо стало на землі!
Не пахне більше пиво солодом
і пси не добрі і не злі.
Ні-ні, в лісах так само зе́лено
і сік пускає в квітні клен...
Хоч прірва часу перемелена,
а час такий, як був здавен.
Життя від ранку ходить колом до
вечірніх сутінок — без мряк.
І сонце є...
А тільки холодно.
І не зігрітися ніяк.
---
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051701
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2025
автор: Олександр Таратайко