Поволока чуттєвості

Взірець  символічний  наносить  планида
На  аркуш  небесний  зірковим  тавро́м.
А  ти  мене  вабиш  жагучим  флюїдом,
Чаруєш,  полониш  магічним  єством.

Я  тінню  у  межах  твого  існування
Блукаю  твоїм  лабіринтом  думок.  
А  вітер  зриває  листочки  останні
Та  стелить  під  ноги  рясний  килимок.

Пестливо  лоскоче  уяви  пір'їна
Оголену  сутність  моєї  душі.  
В  п'янку  поволоку  чуттєвості  рину,
Де  спалах  нестримний  не  знає  межі...

18.11.2025

–––––––––––––––
Картинка  з  інтернету
–––––––––––––––

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051668
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2025
автор: Олена Студникова