Сумнівна, як вітер... липневої, білої ночі,
Журлива, як пісня... осіннього, чайного дня.
Вона була сильною, доки не згаснули очі,
Вона була іншою,.. просто і твердо БУЛА.
Її не любили, її обіймали за шрами,
Невпинно ламали і ки́дали в чорний потік -
Вона випливала,.. аби у потоках потали
Зустріти СЕБЕ і забути про смоляний тік.
Зривала просто́ри, немовби боялась відчути
Скованість вулиць і сяйво тендітних алей.
Вона малювала, словами, щоб тільки-но чути,
Як правда торкається жвавих, безвинних очей...
Вразлива, як спокій,.. дотичний до хаосу милі.-
Такою постала між димом забутих людей...
Вона малювала, аби пробудитись в сузір'ї,
Вона відчувала, як дихає сонце пустель...
04.11.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051665
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 18.11.2025
автор: Сара Ґоллард