Літа мої у осінь подались,
А ще ж учора грілися у літі,
Не сподівалась я на це колись,
В яку красу одягне осінь віти.
Берізкам коси жовті розплела,
Гребінчика позичивши у вітру,
Дубам, окрасі нашого села,
Надбала міді. Вірте чи не вірте.
Вони ж поважні стали, мов діди,
Торги ведуть з калиною і кленом,
Хто й як із них зустріне холоди.
Мовчить лише ялинонька зелена.
Дивлюсь я на осінній дивограй
І дякую літам своїм і долі
За неповторний осені розмай,
Що вишила природа на подолі.
26.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051622
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2025
автор: Ганна Верес