Часи війни, часи розрухи,
Евакуації синдром…
Літають дрони, наче мухи
Вже над зруйнованим селом.
Куди іти, куди тікати
І, де ж той прихисток знайти?
Мовчать в селі розбиті хати,
Мовчать зруйновані мости!
А на житло злетіли ціни –
Халупи стали золоті,
Як у палаці, наче, стіни,
Хоча ніяк не в пишноті.
І не придбати й не хорошу
Якусь хатину десь в селі,
Коли зостались замість грошей
Лиш на долонях мозолі.
Й розбрівся люд куди хто може
Позаду кинувши фронти.
Допоможи усім нам, Боже,
У долі пристань віднайти!
А серце рветься лиш додому –
Вже б і руїни обіймав…
Не зрозуміти це нікому
Хто рідний край не покидав.
Та вороття немає більше
Бо там царюють москалі
Й від цих думок все гірше, й гірше,
Що кат на батьківській землі.
І розпачу усі страждання,
І тяжби помислу твого,
Не вмістять й часточки вигнання
Лише три букви – ВПО.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051595
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.11.2025
автор: Шарм