Застигає осені сльоза
На віконній рамі й склі холоднім,
Відгриміла літечком гроза,
Поміняли кольори полотна.
Частим гостем – ранішній туман
По ярах-долинах заглядає.
Скинув клен оранжевий жупан,
І раніше сонечко сідає.
Сипле небо, змучене, дощі,
Землю перед сном аби умити.
Тоскно і тривожно на душі.
Не люблю такі осінні миті.
9.10.2025.
© Ганна Верес Демиденко
#Ганна_Верес_Демиденко
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051568
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2025
автор: Ганна Верес