Впала паморозь з ночі на землю,
Посріблила навколишній світ.
Усім серцем милуюсь, приємлю,
Споглядаю, схилившись на пліт.
На траву, діамантами вкриту,
На ранкову заграву, де пруг.
На вільху, що вітрами побиту,
Звідти дятла розноситься стук.
На край лісу, сумирного в часі,
На порозі нової зими.
Споглядаю, в душевнім багатстві,
Цій красі говорити на "Ви".
Споглядаю, в надії на краще,
Хоч і холод лоскоче лице.
Вірю в те, що у серці не гасне,
Що полишить наш край все лихе.
16.11.25
світлина: Валентина Ланевич
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051550
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2025
автор: Валентина Ланевич