ХІІІ.
Нестерпне ревище клаксонів.
Чотири знаки - лік доби.*
У тридцять побіліли скроні.
Юнацький профіль загрубів.
В коротку мить зігріє спомин:
Дорога, сонцем осяйна,
Дім, що чекає, щастям повен,
З якого вивела війна.
Колишуть спомини і гріють,
І добавляють сенсу мріям,
В обійми мамині несуть.
Буває, важко осягнути:
У долі злій що може бути -
Мамони бал чи Божий суд?
ХІV.
Мамони бал чи Божий суд
Платня мандруючому люду?
- Чом, Боже став?
- Ягнят пасу.
І пастиму, вже скільки буде.
Бо свічку кинули під спуд.
А малася гонити морок.
Тому і кров, тому і блуд,
Тому і ллється скільки горя.
- Побач ягнят Твоїх, пробач.
Бо як до горя, то у плач.
Як заблудив, тоді забекав...
Знайди, верни, поговори!
Без Тебе - тільки допори
Вела дорога в дощ і в спеку.
* На день публікації - 1362 доба повномасштабної війни.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051531
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2025
автор: Горова Л.