Осінній плач застиг у напівслові,
Шукає коду в музиці між слів.
Осінній плач тепер з дощем у змові,
І з падолистом зранку поготів.
Осінній оксамит осів на листя,
На чорнобривців ледь тремтливий цвіт.
Так довжиться природи Євхаристія,
І так маліє розпач їй услід.
Маліє розпач. Вже його доволі.
Хто бачив смерть - той не боїться зим.
Кривавить оксамит в долонях болю,
Щоб ми зустріли розквіт поза ним...
16.11.2025
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051530
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2025
автор: Вадим Димофф