Вузол щастя. Він міцний,
Та, щоб відчувати
Щастя, вузол цей тугий
Треба розв’язати.
А для цього слід своїх
Сил усіх докласти,
А не шкодувати їх,
Бо не вихід – скласти
Руки. Заміцний, мовляв,
Маю вузол щастя,
Що я і не уявляв,
На своє нещастя,
Що ніяк все не дає
Вузол розв’язати.
Заміцним той вузол є.
Що тут ще казати?
А не варто взагалі
Тута щось казати.
Слід, покинувши жалі,
Добре працювати,
Перешкоди всі в ту ж мить
Впевнено долати.
Лиш тоді все ж пощастить.
Зможеш розв’язати
Вузол щастя, хай яким
Він міцним є. Зможеш.
Будеш жити з чарівним
Щастям. Переможеш.
І якщо як слід робить
Будеш, будеш жити
Ти у щасті кожну мить.
Більш повік тужити
В горі ти не будеш, ні.
Будуть проминати
Лиш у щасті ночі й дні.
Слід лиш працювати.
Євген Ковальчук, 11. 11. 2021
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2025
автор: Євген Ковальчук