Чи то "чинарик" кинув хтось,
Чи інше щось там відбулось.
Але то факт, такеє сталось,
Що раптом полум'я зайнялось...
І ось уже Москва горить,
До неба полум'я летить.
На спаських баштах кури б'ються,
Дими як змії злії в'ються.
Від тих пожеж така спекота,
Що вся московськая сволота.
Ну тобто путлєр і еліта,
Від диму геть не бачать світа.
Тушить, а пересохли ріки,
Й джерела зникли десь навіки.
То сталося, велике діло,
В Москві все в полум'ї згоріло.
Отак і ніч собі минає,
Та кажуть в руку сон буває...
В. Небайдужий.
Листопад 2025 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051505
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2025
автор: Небайдужий