ХІ.
Утоплена розмітка в бруд.
Доводила ж додому майже!
І що гримить? Гроза? Салют?
А сніг лютневий геть у сажі.
Не діють правила. Абсурд.
І обрій розілляв червоне,
Де схід виспівує попсу,
Та підло чхає на закони.
Там чорна видиться орда,
Хтось попіл світу нагадав
І вершників на чорних конях.
Іду наосліп. Страх і ніч.
За що вхопитися мені?
Усе, що поруч - на обгоні.
ХІІ.
Усе, що поруч - на обгоні.
Бо повні помстою серця.
В наплічниках набоїв повно.
Лиш зрадники у манівцях.
А мати в Бога на поклоні.
Утратив світ здоровий глузд.
А син у млі дощів солоних
Четверту осінь, як загруз.
У долі на гачку завис.
Кому від того знати зиск?
В безглузді бачити резони?
Колишній шляху добрий! Де
Твої відбійники? Гуде
Нестерпне ревище клаксонів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051498
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2025
автор: Горова Л.