Шекспір. Сонет 22

Хай  дзеркало  не  бреше,  не  старий
у  ньому  я…  Ця  молодість  твоя  —
моя  також.  Я  свіжий,  молодий.
Коли  ж  тебе  старим  побачу  я,

хай  смерть  приходить,  це  —  кінець  життя…
Ти  —  все,  що  в  світі  цім  у  мене  є.
Даруєш  серця  ти  мені  биття
та  чуєш  ти,  як  стукає  моє

у  відповідь.  Тебе  я  збережу,
як  нянька  береже  мале  дитя.
Не  старший  я  за  тебе.  Ще  скажу,
що  в  день,  коли  піду  я  в  небуття,

гадаю,  зрозумієш  річ  одну:
ти  —  мій,  тебе  тобі  не  поверну…

(вересень  2017  р.)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051468
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 15.11.2025
автор: Геннадий Дегтярёв