ПОДЯКА
Щиро вдячна тобі,
Що відкрив мені очі.
Що не дав полюбить,
Як душа моя хоче.
Хоч вона і болить,
Тихо серденько плаче.
Та все швидко згорить,
Бо не можна інакше.
Знай, не можна любить
Чоловіка із криги.
Лід розтане за мить,
Лиш лишить слід відлиги.
Та не будеш тепер
Ти любити ніколи.
У багно загрибеш
Ще і словом уколиш.
Я тебе берегла,
Як дитиночку хвору.
Та ніяк не змогла
Зупинити укори.
Бо немає тепла
У твоєму серденьку.
Маєш стільки ти зла...
Ой прости мені , ненько!
Постараюсь тобі,
Боря, я догодити.
Наказати собі,
Щоб тебе не любити.
Хай залишиться все
У душі одинокій.
І життя хай несе
Подарований спокій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051463
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2025
автор: Татьяна Маляренко-Казмирук