Був золотий зорепад-листопад, візаві,
Ніжні обійми і теплі спокусливі губи,
Всі почуття віддавали в коханні новім,
Бал був осінній та зустріч під велетнем дубом.
Шелест листви нам підспівував, лився мотив,
Заворожено витав на цій царській дорозі.
В грудях кохання злітало фонтаном, пробив
Пульс переривчастий, дихання було в облозі.
Іскри бажання летіли з очей, нагадай,
Що ти сказав у пориві: - любитиму вічно…
Подумки нині сьогодні вночі прилітай,
Буду чекати тебе, обійму знову міцно…
В вазі ще й досі стоїть потьмянілий букет,
Листя кленові давно кольоровість згубили.
В серці палає любов і танцює балет,
Пташки-роки пролітають без тебе мій милий.
Серце твоє не розкуте, ти іншій віддав?
Наш швидкоплинний роман випадковість, чи Доля!?
Дух лісовий нас з тобою у лісі вінчав…
Мабуть тоді почуття і попали в неволю…
2025 за мотивами 2014
Фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051455
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2025
автор: Тетяна Іванова - Юртина