Спасителеві
Христу Ісусу, Сину Божому —
з любов’ю, в солоді присвячується
зграї
зграї
зграї
що за зграї?
мучаться
від часу мук
а я літаю і вікую!
ввись, людино!! —
так людину і лікую...
в несвободі — солоду немає...
пахне вітер — щоб я
душам хліб зілляв
й дерзновенна! — пахне
солодом дощів земля
скільки Дух мене звільняв —
й жбурляв
рвись, людино! — так свободою й лікую
осолопень Божий, Божий солод —
я в поезії
й вікую!
Бог солодкий. Бог в мені,
не солод я!
всім — обмеження життя — долаю
Бог — стоси і солод!
на листки спадають!
в несвободі — світла, геж, немає
зграї
радості не знають
вірують
але Бог-Слова всі не знають
медом і любов’ю з шкіри —
прямо
вітру пахну я
стос іонів із небес — — прямонавзАєм…
Крайній Бог — то крайній солод
всі слова — Бог-Слова лиш
шукають
ось вогні в свободі солоду
ув небеса шугають
от — в свободу із верховних вод
і низпадають
ревний, десь бо водоспади
і — спадають
в них іонізація —
і Слова і моя?
ревний, в яснім небі від любові —
блискавки шугають
в них — іонізація —
і Слави і моя?
Так як з себе я виходжу
в творчості — де Ти. А
от де я?
вийдеш, Слове, десь назустріч,
де є я?
бо Ти любов моя!!
Це, Боже, Ти —
Любов моя!..
так просто ж дихати! —
де Ти і я!
так легко дихати!
Це Ти і я!
14.11.2025, свято
надмоторного апостола Филипа,
Київ —
третій вибір Богородиці
і Новий Єрусалим
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051454
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2025
автор: Шевчук Ігор Степанович