І знову новини пагані і добрі.
Та якось вживаються радість та біль.
А всі відчуття відлітают за обрій,
Лишивши на скронях тривог заметіль.
Такий листопад ‐- то похмурий, то ясний,
То дощ, то туман, то проміння надій.
І втомлений світ, неповторний, сучасний...
Де тануть поволі льодяники мрій.
Розпатлані крони дерев облітають,
Згасає яскравий осінній пейзаж.
Та десь в глибині, десь у серці ховаю
Крихкий і тоненький весняний вітраж.
Він ще не готовий відкритися світу ‐-
Занадто вразливий до чорних очей
Димив і туманів, якими сповиті
Похмурі сторінки безсонних ночей.
Коли ж розцвіте, посвітлішає обрій?
Коли ж знов побачу небес голубінь?
І знову новини пагані і добрі.
І знову змішалися радість та біль...
19.11.25
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051429
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2025
автор: Наталі Рибальська