Вже догорáє осінь. Горнуться вкрадені сни.
Як тобі зараз, сину, в зимний листопад війни?
Місяць, немов приблуда, поміж хмарин пливе,
Спиться й не переспиться, не дочекаюсь тебе.
Вʼються думки вужами, лащиться темний страх,
А за вікном – дерева на білокрилих вітрах.
Тепло тобі чи зимно, ноги всю ніч сухі?
Множиться добра звістка поміж слова лихі.
Хай ще побуде листя, скриє від ворогів,
Хай вовкулак заблукає поміж боліт, ярів.
Думи мої розлогі, правда скажіть по чім?
Ходить країною горе і роздає плачі.
Стукає вітер в шибку, певно упав листок,
Вже до зими залишився перед світанком крок.
Думаю й не передумаю… наче з тобою я…
Тільки над нами небо й Ангела два крила.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051424
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2025
автор: ГАЛИНА КОРИЗМА