Сумуєш, Ельфе?

Сумуєш,  Ельфе?

Сумуєш,  Ельфе?  Кляті  вороги
давно  тебе  вже  мають  за  вигнанця,
згадати  обіцяють  всі  «борги»,
що  людству  завинив  ти.  Сіроманця

брехливого  давно  вже  на  поріг
оселі  не  пускають  добрі  люди.
Так  є  ж  за  що!  Спокути  вже  батіг
шукає  спину  чорного  іуди

за  збитий  в  небі  мирному  літак,
за  згарища  та  вбивства,  за  руїни,
за  орди  кадебістів-вовкулак,
та  біль  гіркий  сусідки-України…

Сумуєш,  відчуваючи  …ець?
Чи  вже  не  заважкий  царя  вінець?

--------------------------------------------------------
Скучаешь,  Эльф?

Скучаешь,  Эльф?  Да  как  же  не  скучать?
В  изгои  записали  супостаты,
на  встречи  перестали  приглашать,
пугают  неизбежностью  расплаты

за  сбитый  в  небе  мирный  самолёт,
за  гнусности  концлагерного  «рая»,
за  то,  что  вся  страна  сейчас  живёт
в  фашистском  ритме,  злобу  источая,

за  войны,  за  грабёж  и  за  разбой,
приправленные  ложью  несусветной,
за  сталинско-гэбэшный  злобный  вой,
грозящий  людям  бойней  всепланетной…

Скучаешь,  Эльф,  предчувствуя  …ец?
Ты  как?  Живой?  Не  жмёт  царя  венец?

(вересень  2017  р.)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051411
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2025
автор: Геннадий Дегтярёв