В огненній никнуть пащі:
Ліси, поля і хащі.
Червоне сонце кавунцем
Тріщить, випалює свинцем -
Рухоме й нерухоме,
Вагоме, й невагоме.
Дими звиваються вужем.
Природи помста нам - авжеж...
Їдучі стріли чаду
Живе виводять з ладу.
На тлі землі пекельний шрам,
І не один... Повзе бедлам -
Втрачають розум люди
Під волоком облуди.
Тримають пазури війни -
Нашестя, світе, зупини!
Липень, 2025 р.
Примітка: Світлина з інету. Горять ліси у спеку.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051391
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2025
автор: Lana P.