Мишоловка
Купив господар якось в дім обновку,
А миша те почула і у ґвалт!
Бо не аби що, а новеньку мишоловку,
Для нишпорки малої то не жарт!
Вона до подружок своїх швиденько,
До курки, до корови, до вівці,
Ті похапцем послухали руденьку:
- А нам то що? Нам нецікаві речі ці!
Поглянь де ми, а де та нова пастка,
Ти нас тут не бери на переляк!
І не займай проблемами, будь ласка,
Вони нас не стосуються ніяк!
Пізніше в пастку втрапила гадюка,
Дружина фермера узялась витягать,
А та її зубами та й за руку!
Ой лишенько! Хто ж міг про те прознать?
У спробах врятувати свою любу,
Господар втратив спокій, апетит і сон,
Сокиру взяв і до колодки Рябу –
Цілющий жінці наварив бульйон.
Невдовзі родичів приїхало пів світу,
Сказати хворій теплого слівця,
А рідних треба було пригостити,
Тож у казан тепер пішла вівця.
А потім доля, невблаганна словом,
Життя навіки вирвала з грудей…
На похорон зарізали корову,
Аби було чим накормить людей.
Дивилась миша на усе те крізь шпаринку,
Дивилася, та й думала собі,
Як є проблем багато, на хвилинку,
Які геть не стосуються її!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=1051376
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 13.11.2025
автор: Костянтин Вишневський